Поиск       
Iсторiя життя кожного - iсторiя нашої держави України!

Душу - Богові! Життя - Україні! Серце - народові-нації! Честь - козацтву-лицарству!

 

Тимофєєв Валерій Якович

БІОГРАФІЯ

Я народився й виріс у родині військовослужбовців, згодом сільських вчителів (мати кажуть, що спочатку я навчився стріляти, згодом - читати). Батьки – ветерани Великої Вітчизняної війни (батько – підполковник, начальник штабу артилерійського полку мотострілецької дивізії, при Кучмі отримав звання полковника; мати – старший лейтенант, снайпер, при Г.Жукові була чемпіонкою військового округу з кульової стрільби); після Будапештських подій 1956 року М.Хрущов звільняв з армії офіцерів-сталіністів – моїм батькам, які вміли лише воювати, довелося «перепрофілювати свідомість з воєнного на мирний лад» - вони отримали педагогічну освіту: мати – учителя початкових класів та музики, батько – викладача історії (працював в апараті райкому партії, директором школи, головою липовансько-старовірської сільської ради на Дунаї; у зрілому віці захистив кандидатську).
Батьки завжди були зайняті на військових вченнях, тому нашим вихованням в дитинстві (у мене є сестри - Анна та Світлана) займалися дідусі із бабусями (із боку батька - дід старовірський священник-козак-некрасовець з Дунаю, бабуся – донька останнього станичного отамана-некрасівця, якого румунські окупанти розстріляли у 1918 році за збройний супротив, мати трьох офіцерів-фронтовиків; із боку матері – дід парторг першої МТС на Одещині, згодом секретар з ідеології обкому партії, начальник управління ремонту залізничних шляхів Саратовського укріпрайону в 1941-1943 роках, бабуся – теж мати трьох офіцерів-фронтовиків). Батьківська лінія мене готувала до постригу (було прийнято в родині чередувати військових та священнослужителів), материнська лінія – до політичної діяльності в більшовицькому русі (в 18 років був вже кандидатом в члени КПРС), а я мріяв стати музикою (як Паганіні), мореплавцем (як Біг-Бой), військовим (як батько), агрономом (як Колумела), письменником (як Грін); все це для того, щоб колись стати педагогом та створити незвичайну сільську школу (вважав й дотепер вважаю, що справжнім педагогом-вихователем може бути лише така людина, яка багато бачила-чула-знає, пройшла крізь вогонь-воду-мідні труби й залишилася порядною людиною-особистістю). До речі, знаю декілька іноземних (для мене рідних) мов – болгарську, македонську, гагаузьку; розумію сербську, трохи польську, молдавську; читаю німецькою, англійською; в дитинстві для себе вивчав (щоб читати класиків в оригіналі) латину, старогрецьку, старослов’янську…
Прямуючи до мети, я отримував черговий диплом про освіту (музичне училище, геологорозвідувальний технікум, морехідне училище, фінансовий технікум, сільськогосподарський інститут – два факультети, університет, морська академія) й працював концертмейстером (у 15 років), учителем музики (у 17 років), бригадиром комплексної бригади на «сєвєрах» (у 19 років), художнім керівником Будинку культури, грав в оркестрі баяністів ансамблю пісні і танцю Ленінградського військового округу та у вокально-інструментальному ансамблі «Ровесник» й джаз-бенд-групі «Вусачі» (Ленінград), ходив штурманом по морях та океанах, вирощував пшеницю та кормовий бур’як на науково-дослідній станції, навчався в аспірантурі…
Служив заступником командира батареї управління ракетних військ і артилерії(БУРВА) кадрованої мотострілецької дивізії; дослужився до капітана. Працював учителем біології-хімії, завучем, заступником головного лікаря дитячого санаторію. На початку 1980-х років був призначений директором школи, працював над створенням сучасної виховної системи; тоді ж почав вивчати досвід педагогів-корифеїв А.Макаренка, В.Сухомлинського, О.Захаренка.
В кінці 1980-х років, в основному, сформувалася виховна система нашої школи, яка базувалася на трьох китах – фізичній культурі, природі, праці; про нас почали писати педагогічні журнали («Вошли в ассоциацию», журнал «Школа и производство», Москва, №10, жовтень 1990; «Учнівська молодь – селу», журнал «Рідна школа», Київ, №8, серпень 1991; «Предлагаю программу вывода сельской школы из кризиса», журнал «Педагогическая инициатива», Одеса, №11, листопад 1991), але я особисто відчував, що якогось компоненту в нашій системі бракує, особливо після схвального листа до мене класика зарубіжного бізнесу З.Теннебойма з Швеції (за прикладом нашого колгоспу ім. Т.Г.Шевченка, що трансформувався в асоціацію вільних фермерів - ми ставали заможною буржуазною школою-громадою, але без необхідного духовного фундаменту – й це бентежило); з часом я зрозумів, що цей четвертий компонент – історія – національне виховання на позитивних прикладах у формі системи козацько-лицарського гарту…
На початку 1990-х років мене було обрано головою сільської ради (працював дві каденції) й перебіг тодішніх місцевих подій (перманентне ділення асоціації, занепад сільського виробництва, війна у Придністров’ї, а ми прикордонний район – для захисту майна асоціації від грабіжників-молдавських волонтерів створили озброєну козацьку народну добровільну дружину й т.д.) відволік увагу від школи, хоча за розвитком національної педагогіки я слідкував й концепцією козацької педагогіки зачитувався – ми навіть створили в школі дитячу організацію українських піонерів «Джура» із своїм жовто-синім галстуком…
В 1998 році, після закінчення другого строку повноважень, я повернувся до школи на посаду директора й вже в 2000 році наша модель виховної системи школи козацько-лицарського виховання була представлена на обласний ярмарок педагогічних ідей та технологій; я отримав авторське свідоцтво (відкриття в педагогіці) на цю модель («Виховна робота: досвід, пошуки», журнал «Наша школа», Одеса, №4, серпень 2000; «Берегиня сільського духу», газета «Сільська школа», Київ, №5, 20 вересня 2000; «Школа козацько-лицарського виховання – Берегиня духу села», журнал «Наша школа», Одеса, №5-6, вересень-грудень 2000); пізніше - авторське свідоцтво на модель самоврядування школи цього типу («Лідер ХХІ століття», журнал «Наша школа», Одеса, №1, січень-лютий 2002; «Організація учнівського самоврядування в школі козацько-лицарського виховання», журнал «Наша школа», №2, березень-квітень 2002; «Адамівський курінь «Молодої Січі», газета «Освіта», Київ, №52, 6-13 листопада 2002), мене було визнано кращим освітянином України («Кращими освітянами 2002 року визнано», газета «Освіта», Київ, №1, 1-8 січня 2003)…
Трохи про моїх рідних. Дружина Світлана працювала завучем, директором школи, конструктором. Маю дорослих дітей (всі з вищою освітою): Павло – землероб (працює на своїй землі), Валерій – мореплавець (вже обходив всі моря-океани та великі ріки), Світлана – історик та художниця (наукові інтереси – сучасне козацтво Півдня України, має в творчому доробку 5 монографій та у співавторстві – двадцятитомник; як митець – декілька персональних виставок, в т.ч. й за кордоном, член Національної Спілки художників України); є дорослі онуки; мабуть, незабаром матиму правнуків…
В кінці 2003 року я перейшов в районну державну адміністрацію; працював начальником оргвідділу; зараз займаю посаду начальника оргвідділу районної ради, але справу виховання молоді на засадах Українського козацтва не полишив – за ці роки створено Координаційну раду з питань розвитку козацтва в районі, Координаційну раду керівників громадських організацій козацького спрямування, асоціацію шкіл козацько-лицарського виховання (Адамівська, Долинівська, Салганська, Старокозацький НВК, Вигінська, Молозька, Петрівська, Бритівська, Турлацька, Випаснянська №2, Великомар’янівський НВК, Шабівський НВК, міські №№ 4,6,11), районну організацію «Молода Січ», відкриваємо нашу козацьку «кадетку», затвердили на сесії районної ради Програму розвитку Українського козацтва (2007) та Програму національно-патріотичного гарту молоді (2009); отримав в цьому році авторське свідоцтво на модель школи козацько-лицарського гарту («Перспективний педагогічний досвід – школа козацького гарту», Одеса, видавництво ОНУ «Астропрінт», 2009; «Мета освіти – виховання», журнал «Наша школа», Одеса, №1, січень 2010). Досвід моєї роботи із козацького гарту описаний в підручнику для «вишів»: Ю.Руденко, О.Губко «Українська козацька педагогіка», Київ, МАУП, 2007.
Намагаюсь працювати й на громадській ниві: на сьогодні я – отаман Задністрового козацтва (регіональної громадської організації Південноукраїнського Задністров’я), заступник голови Білгород-Дністровської районної організації ветеранів України, голова районного осередку Всеукраїнського педагогічного товариства ім. Г.Ващенка та ін…

Навчально-виховний заклад козацько-лицарського гарту – громадський (на базі державного) навчально-виховний заклад нового типу, покликаний дати учням додаткову козацько-лицарську освіту, забезпечити їх надійний духовний зв’язок з предками, розвинути стосунки з сучасниками і зорієнтувати козачат на інтереси нащадків, бо творче відродження в житті ідей і засобів козацької педагогіки має забезпечити виховання фізично здорових, морально чистих і по-лицарські мужніх та сильних духом громадян незалежної України.
Концепція закладу цього типу звертає увагу педагогів на виховний потенціал Кодексу буття Українського козацтва, куди входять Кодекс лицарської честі, Кодекс лицарської духовності та Заповіді милосердя. Впровадження в виховну роботу вимог Кодексу забезпечує формування та виховання такого духовного стану молоді – молодих громадян України, козаків, яке в народі збереглося як розуміння козацького духу, того особливого соціального положення українського козацтва в суспільстві, яке слугувало опорою народу і державі протягом віків.
У гарті національно свідомих козака та козачки я бачу чотири ступеня:

СУЧАСНА СИСТЕМА ГАРТУ КОЗАКА ТА КОЗАЧКИ

ІV. Громадсько-родинний таборовий гарт
козака та козачки.

ІІІ. Громадсько-родинний гарт
молодика та берегині.

ІІ. Родинно-шкільний гарт
лелі та козача,
джури та дани.

І. Родинно-дошкільний гарт
леліняти та козаченяти.

Родинно-дошкільний гарт козаченяти та леліняти (діти до 6 років) здійснюється через роботу з батьками дошкільнят та введенням спеціальних курсів до програм дитячого садка.
Родинно-шкільний гарт козачати та лелі (діти 6-9 років), джури та дани (діти та підлітки 10-13 років), молодика (молодого козака) та берегині (юнаки та юнки з 14 років) проводиться у формі навчально-виховного закладу козацько-лицарського гарту:
А/ класна робота за рахунок варіативної частини навчального плану з основних дисциплін козацько-лицарського гарту,
Б/ позакласна робота за рахунок годин гуртків, у формі Козацької республіки (одна з форм самоврядування учнівського колективу) та класних козацьких загонів,
В/ позашкільна робота у формі діяльності дитячо-юнацької організації „Молода Січ” Українського козацтва.
Громадсько-родинний гарт молодика та берегині (молодь з 14 років) здійснюється через діяльність куренів Українського козацтва та жіночої громади Українського козацтва.
Громадсько-родинний таборовий гарт козака та козачки (молодика та берегині, джури та дани, козача та лелі) на всіх етапах козацького гарту (в тому числі й у «вишах») – систематичний фізичний, психологічний, трудовий, морально-духівний вишкіл.

В своїй діяльності ми особливу увагу звертаємо на духовну складову лицарського гарту. Дедалі все більше політичних і культурних діячів, учителів, батьків звертаються до християнських моральних цінностей як найбільш стійких, універсальних, не підвладних політичній та ідеологічній кон’юнктурі. Це означає, що сучасне українське суспільство поступово підходить до визнання й опанування етичних основ християнства, від яких воно було штучно відлучене протягом багатьох десятиліть і до яких у більшості людей навіть було сформовано різко негативне ставлення.
Ніхто не буде сперечатися, що Церква є носієм духовності. Так воно і є, адже те, чому навчають тут, спрямоване на забезпечення нашого духовного добробуту і, найперше, гармонії нашого внутрішнього світу. Багато людей відвідують храми, вважають себе віруючими і повага до традицій та релігії свого народу стримує багатьох з них від хибних кроків. Свою роль тут відіграє і громадська думка, а тому людина буде намагатися жити і діяти так, щоб не було соромно перед людьми.
Тривале функціонування і понадситуаційний, інтегративний характер цінностей, що увійшли до людської культури як християнські моральні настанови, зумовлюють їх особливу роль у процесі виховання дітей та молоді й спонукають нас – педагогів – до вироблення засобів і методів їх засвоєння учнями.
Лише розвинута моральність, лише прийняття абсолютно вічних норм співжиття допоможе у потрібну хвилину підлітку (юнаку, юнці) – вони не будуть вагатися, втримаються, не підуть на умовляння товаришів, адже матимуть приписи на всі випадки життя. А нагородою буде чисте сумління та гармонія внутрішнього світу…
Отже, формування духовності як основної якості людини, визначення її духовних пріоритетів, обґрунтування системи цінностей, на яких має базуватися життя дитини – основні напрями роботи духовного виховання в школі козацького гарту…

Про методику роботи педагогічних колективів шкіл козацько-лицарського гарту Південноукраїнського Задністров’я читайте на наших вебсайтах (в будь-якій пошуковій системі): http://Kozakpedagog.webstolica.ru/ http://Dnestrkozak.webstolica.ru/ http://zurnal.lib.ru/t/twja/ http://zurnal.lib.ru/u/uschanova_s_v/ (є ще й інші сайти), або за запитом «козацько-лицарське виховання», «Задністрове козацтво», «Тимофєєв Валерій Якович», «Ушанова Світлана Валеріївна»; в центральних (Національна бібліотека України ім. В.Вернадського, Національна парламентська бібліотека України, Державна історична бібліотека України, Державна науково-педагогічна бібліотека ім. В.Сухомлинського) та обласних бібліотеках є мої книги – «Адамівська Січ – школа козацько-лицарського виховання», «Козацька педагогіка – сучасна освіта», «Козацьке тілодуховиховання», «Козацько-лицарське виховання», «Виховання козака-лицаря», «Школа козацько-лицарського виховання», «Козацький дитячий та юнацький рух» та ін.; є вони й в Інтернеті (наберіть назву книги в будь-якій пошуковій системі).

Історія вчить, що ефективне те, що утверджує своє. А своє у нас – козацтво – спосіб життя вільної людини, яка зі зброєю в руках захищала Богом дані їй вольності й права.
Душу – Богові! Життя – Україні! Серце – народові-нації! Честь – козацтву-лицарству!



СОЗДАТЬ САЙТ


ГЛАВНАЯ




404 Not Found

Not Found

The requested URL /clients/openua_net/linkmoneyssi.php was not found on this server.


Apache/2.4.18 (Ubuntu) Server at lm-code.ru Port 80
Биографический портал © Открытая Украина 2000 - 2007
при использовании материалов сайта, ссылка на сайт обязательна
Проект студии © «ЗЕМЛЯ»